Три аналізи крові, які передбачають ризик інфаркту та інсульту на 30 років уперед

Про що йдеться

Нове дослідження, опубліковане в одному з найпрестижніших медичних журналів The New England Journal of Medicine, показало: одноразова здача аналізу лише на три показники дозволяє з високою точністю передбачити ймовірність серйозних серцево-судинних подій протягом наступних 30 років.

Це важливо, бо люди часто здають аналізи «про всяк випадок» — на випадково вибрані або порадені продавцем у приватній лабораторії параметри — і потім не розуміють, що робити з результатами. Нова робота дає конкретну відповідь: на що саме дивитися і коли починати діяти.

Чому саме серцево-судинні захворювання

Попри поширені страхи щодо «хімії», фенолів, пестицидів чи ГМО, головна причина смерті у світі, особливо в розвинених країнах, — це серцево-судинні захворювання: інфаркти, інсульти, атеросклеротичні бляшки в судинах.

Проблема в тому, що більшість людей дізнаються про свій ризик уже тоді, коли з'явилися виразні симптоми. На цій стадії хвороба зайшла далеко, і хоча ліки допоможуть, їхній ефект буде значно слабшим, ніж якби заходи вжили заздалегідь.

Механізм розвитку хвороби: атеросклероз

У клітинах стінок судин накопичується холестерин, утворюючи холестеринові бляшки.
Процес розвивається повільно, просвіт судини поступово звужується, кров гірше доходить до органів — виникає ішемія (нестача кисню).
Якщо просвіт зникає повністю, говорять про оклюзію судини.
Бляшка може відірватися, потрапити з течією крові у вужчу судину й повністю її заблокувати. Наслідки — від пошкодження органів різного ступеня до практично миттєвої смерті (наприклад, при закупорці судини, що живить важливу ділянку мозку, або легеневої артерії).

Фактори ризику

Немодифіковані (на які ми не впливаємо):

вік;
стать — чоловіки значно частіше хворіють і помирають від серцево-судинних захворювань, ніж жінки;
сімейний анамнез раннього атеросклерозу.

Модифіковані:

надлишкове харчування й зайва вага;
незбалансована дієта, брак клітковини;
високий тиск;
надмірне вживання алкоголю;
куріння;
діабет 2 типу;
малорухливий спосіб життя;
деякі спадкові особливості ліпідного обміну.

Дослідження: 28 000 жінок і 30 років спостережень

Автори протягом 30 років стежили за серцево-судинним здоров'ям 28 тисяч жінок (когорта американського дослідження Women's Health Study). Середній вік учасниць на початку — приблизно 55 років.

Виявилося, що аналіз лише на три параметри з високою точністю передбачає, чи станеться з конкретною жінкою серйозна несприятлива серцево-судинна подія (MACE) — інфаркт, інсульт, у тому числі зі смертельним наслідком.

Три ключові маркери:

С-реактивний білок, визначений високочутливим методом (hsCRP);
холестерин ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ);
ліпопротеїн(а).

Ці показники вже раніше вважали прогностично значущими, але точні прогнози працювали лише на 5–10 років. Тридцятирічний горизонт значно цінніший: за 30 років можна вжити набагато більше превентивних заходів, а якщо проблеми виникають уже через п'ять років — значить, хворобу виявили не на ранній стадії.

Що означає кожен із трьох параметрів

С-реактивний білок (hsCRP)

Це білок гострої фази: його концентрація зростає при запаленні будь-якої природи.
CRP зв'язується з мембранами бактерій і активує систему комплементу, але також зв'язується з мембранами пошкоджених клітин, зокрема у стінках судин, посилюючи запалення і подальше руйнування клітин.
Слабке, але постійне (млявоплинне хронічне) запалення супроводжується настільки незначним підвищенням CRP, що побачити його можна лише високочутливим тестом.
Сьогодні майже не лишилося сумнівів, що хронічне запалення — один із ключових факторів розвитку атеросклерозу.

Результат: у жінок із найвищими значеннями hsCRP ризик серйозних серцево-судинних подій протягом 30 років був вищим на 70% порівняно з жінками з мінімальними значеннями.

Холестерин ЛПНЩ («поганий холестерин»)

Холестерин нерозчинний у воді, тому сам по собі не може подорожувати кровотоком. Його переносять спеціальні білки — аполіпопротеїни, а їхні комплекси з холестерином називають ліпопротеїнами.
ЛПНЩ — комплекс, у якому багато холестерину відносно білка, звідси й «низька щільність». Це великі, пухкі структури, на противагу маленьким і щільним ЛПВЩ.
ЛПНЩ переносить холестерин до клітин, а ЛПВЩ — навпаки, від клітин до печінки, звідки холестерин може виводитися з організму.
Наочний образ: великі пухкі «штуковини» ЛПНЩ чіпляються за мікропошкодження на стінках судин і накопичуються там — так формуються бляшки.

Результат: у жінок із максимальним рівнем ЛПНЩ ризик був вищим на 36%.

Ліпопротеїн(а)

Це також ліпопротеїн низької щільності, але з аполіпопротеїном(а) у складі.
Дуже шкідливий: запускає низку патологічних процесів, що підвищують серцево-судинні ризики.
Його рівень жорстко заданий генетично, і зміни способу життя впливають на нього слабко.
Американське товариство педіатрів рекомендує тестувати дітей віком 9–11 років на рівень ліпопротеїну(а) та інші показники спадкової гіперліпідемії — щоправда, поки не до кінця зрозуміло, що робити з виявленим ризиком.

Результат: у жінок із максимальним рівнем ліпопротеїну(а) ризик був вищим на 33%.

Сила комбінації

Кожен параметр вносить власний внесок і доповнює інформацію від двох інших. Максимальну прогностичну силу має спільний аналіз усіх трьох:

у жінок із підвищеним рівнем усіх трьох маркерів ризик серйозних серцево-судинних подій протягом 30 років був у 2,6 раза вищим;
для інсульту кореляція ще сильніша — ризик вищий у 3,7 раза.

Практичне значення роботи

Тепер відомо, на що дивитися насамперед. Це економить гроші, час і кров на непотрібні аналізи. Важливе застереження: дослідження проводили виключно на жінках. Для чоловіків ці параметри, найімовірніше, теж будуть значущими, але їхній відносний внесок може відрізнятися, або більшу роль гратиме якийсь інший показник.
Достатньо одного тесту, щоб зрозуміти, чи ви в групі ризику — задовго до появи симптомів. Це не скасовує періодичних перевірок, особливо якщо хвороба вже розвивається і потрібна корекція терапії.
Не варто відкладати лікування. У 55 років багато хто почувається цілком здоровим і не хоче приймати ліки за принципом «не чіпай, якщо працює». Дослідження показує: для тих, хто в групі ризику, відтермінування терапії багаторазово збільшує ймовірність несприятливого результату.

Превентивні заходи: що можна зробити

Боротьба із запаленням: колхіцин

Оскільки млявоплинне запалення не має єдиного вогнища й рівномірно розподілене організмом, антибіотики тут не допоможуть — потрібні препарати, що впливають на імунну систему. Найперспективніший на сьогодні — колхіцин.

Історія препарату:

Рослинний алкалоїд із квітки пізньоцвіту осіннього (Colchicum autumnale).
Рослину описано ще в 1550 році до н. е. в єгипетських папірусах — тоді її застосовували для лікування болю й набряків.
Латинська назва походить від назви стародавньої області Колхіда — батьківщини міфологічних чарівниць Медеї та Цирцеї (приблизно територія сучасної Грузії).
З 1292 року н. е. колхіцин згадується як засіб від подагри. Давні лікарі також помічали, що у великих дозах це отрута.
У 2023 році FDA схвалила застосування колхіцину в малих дозах для людей із серцево-судинними захворюваннями.

Як він працює:

Колхіцин зв'язується з компонентами цитоскелета — внутрішнього каркаса клітин, необхідного також для транспорту речовин усередині клітини.
Він проникає в різні клітини з різною ефективністю, накопичуючись переважно в нейтрофілах — дуже рухливих клітинах імунної системи, яким цитоскелет потрібен для переміщення.
Нейтрофіли з пошкодженим цитоскелетом не можуть рухатися до вогнища запалення й гірше прикріплюються до ендотелію (внутрішньої стінки судин), бо не здатні нормально виробляти молекули адгезії — своєрідні «липучки» для зчеплення клітин.
І в нейтрофілах, і в клітинах ендотелію гірше синтезуються молекули, що залучають інші фактори запалення. Так колхіцин глобально знижує запалення.

Побічні ефекти: у значних дозах колхіцин — отрута. Пацієнти скаржаться на проблеми зі шлунково-кишковим трактом, а також на серйозніші ускладнення, як-от критичне падіння кількості практично всіх клітин крові.

Інші напрямки: випробовуються моноклональні антитіла, спрямовані проти окремих прозапальних компонентів імунної системи — наприклад, проти цитокіну інтерлейкіну-1 бета.

Зниження ЛПНЩ: статини й нові підходи

Це добре відомий фактор ризику, з яким медицина навчилася непогано справлятися — насамперед за допомогою статинів. Проте нова робота вказує на проблему: частина учасниць приймала статини десятиліттями, але це не вплинуло на ризик серцево-судинних проблем, якщо початковий рівень ЛПНЩ у першому потрійному тесті був високим. Можливо, потрібні агресивніші схеми терапії або зміна режиму прийому.

Ліпопротеїн(а): поки що майже не коригується

Оскільки рівень генетично зумовлений, впливати на нього доводиться хитромудрими методами. У випробуваннях застосовують антисенсові олігонуклеотиди та малі інтерферуючі РНК — вони не діють на самі гени, але заважають клітинам синтезувати ліпопротеїн(а). Наразі триває одразу кілька клінічних випробувань, результати помірно оптимістичні.

Головні висновки

Одноразовий аналіз на три показники (hsCRP, ЛПНЩ, ліпопротеїн(а)) добре прогнозує серцево-судинні ризики на 30 років уперед.
Нові дані підказують, у яких напрямках слід інтенсифікувати розробку терапії.
Не варто зволікати з превентивними заходами, навіть якщо зараз усе добре й симптомів немає: коли вони з'являться, ефективність втручання буде значно нижчою.
Поки всі шукають «еліксир безсмертя» і захоплюються екзотикою, справжнє продовження життя — це зниження ризику серцево-судинних захворювань, головної причини смерті у світі.